Народився 8 червня 1965 року в місті Хмільник Вінницької області. Дитинство минуло в місті Ірпінь, куди переїхала родина.
56-річний Сергій Васін загинув 4 травня 2022 року.
Освіта: навчався в місцевій загальноосвітній школі № 17. Після її закінчення вступив до Київського геолого-розвідувального технікуму Міністерства геології УРСР. 1984 року закінчив, здобувши спеціальність «Техніка розвідки родовищ корисних копалин».
Щоправда, працювати довелося не за спеціальністю, що було обумовлено непростою економічною ситуацією в країні в 1990-х роках. Тож влаштувався охоронцем у санаторій «Ластівка» в Ірпені.
15 листопада 2008 року одружився на Фетісовій Яні Володимирівні. Разом із дружиною виховував двох синів — Івана (2013 року народження) та Миколу (2015 року народження).
Коли почалася повномасштабна війна росії проти України, перебував удома з родиною. Так тривало до 3 березня 2022 року. Ситуація в Ірпені ставала дедалі гіршою й небезпечною, довкола все гриміло й палало, відбулося кілька бойових зіткнень. Росіяни не шкодували снарядів, якими щодня знищували місто, ніби намагалися помститися українцям за те, що ті не дали «взяти Київ за три дні».
Сергій Анатолійович попри давню, але важку травму руки намагався долучитися до сил оборони міста, ходив у військкомат, але його не допустили за станом здоров’я.
Невдовзі Сергій та Яна зрозуміли: треба зберегти життя дітей та спробувати вибратися з цього пекла. На щастя, це вдалося благополучно здійснити і жінка з синами виїхала на Закарпаття в Рахівський район.
Сергій Анатолійович залишився в Ірпені, однак коли зникли всі комунікації — електрика, газ, вода і мобільний зв’язок, вирішив пішки вибратися з міста. Дорогою йому допомогли українські військові, дали змогу зателефонувати дружині. Урешті Сергій добрався до родини на Закарпатті.
Коли ж стало відомо, що Ірпінь деокупований, то подружжя Васіних ухвалило рішення, що чоловік має поїхати додому, аби подивитися, в якому стані житло, чи вцілило воно, якої термінової роботи потребує. Повернувшись у рідне місто, Сергій Анатолійович був шокований побаченим на вулицях. Засмутило й те, що коїлося в оселі. У квартирі, вочевидь, побували окупанти — потрощили, побили і вимастили все, до чого змогли дотягтися. «Таке враження, що з квартири зробили туалет…», — розповідає дружина Яна.
Від побаченого й пережитого у Сергія Анатолійовича різко погіршилося здоров’я — серце не витримало високого рівня стресу.
4 травня 2022 року він помер від серцевої недостатності.
Похований на Ірпінському міському цвинтарі.