в/ч А7375

Борис народився 2 січня 1982 року в Баку (Азербайджан). 

41-річний Борис Янкелевич загинув 13 квітня 2023 року внаслідок автокатастрофи на Житомирщині.

У Баку проживав із сім’єю до 16 років. 

Потім доля родини склалася так, що всі вони перебралися в Україну на Київщину, оселившись у селі Михайлівка-Рубежівка. Доросле життя Бориса проходило саме тут. Тут він працював водієм вантажних авто, товаришував, підтримував родину — матір, сестру.

24 лютого 2022 року серед перших прийшов до старостату і став активним членом територіальної оборони. Разом із захисниками Рубежівки пробирався до Ірпеня, щоб посилити лави тероборонівців-ірпінців, бо сили його побратимів із села були занадто слабкими для спротиву ворогові.

 Потім разом з односельцем Андрієм Костюченком боронив Гуту- Межигірську, де російські окупанти неодноразово намагалися прорвати нашу оборону і потрапити до Києва. У цих боях Борис утратив своїх односельців.

Далі його шлях пролягав через військкомат, зарахування до військової частини А7375, присвоєння військового звання «старший солдат» і переїзд до Херсона й Миколаєва, де брав участь у бойових діях уже у складі військової частини. Затим був Бахмут. Там він отримав контузію, лікувався і знову ставав до лав ЗСУ.

Мама Бориса Ірина Володимирівна згадує: 

«Борис завжди мріяв служити в армії. Коли ми жили в Баку, неподалік розташовувалася військова частина. Борис просив солдатів, щоб вони забрали його із собою, бо він також хоче бути солдатом. Йому було тоді шість рочків. Коли ж потрапив на справжню війну, то хотів служити й розв’язувати всі проблеми “по справедливості”. Вважаю, що загинув він несправедливо. У Житомирській області Борис перебував на реорганізації військової частини, у нього був службовий автомобіль, він за ним доглядав, за нього відповідав. Старший за званням так “ганяв” на тому автомобілі, що зіпсував його, через що Борис потрапив в аварію і розбився. Сталося це 13 квітня 2023 року».

Борис Юрійович Янкелевич похований на кладовищі в селі Михайлівка-Рубежівка, нагороджений медаллю «Почесний громадянин міста Ірпінь».

У нього залишилися мама, сестра, дружина, донька.