Дружина Івана, Новікова Наталія Василівна, розповідає: «До повномасштабного вторгнення росіян в Україну Іван працював барменом,  потім на будівництві. Мав ступінь вищої освіти – Бакалавр. В 2024 році добровільно пішов воювати.

Ми познайомилися в січні 2025 року в одній із соцмереж. Три місяці спілкувалися онлайн, потім почали зустрічатися. Іван зробив мені пропозицію. Ми одружилися 20 вересня 2025 року, і були найщасливішою парою в світі. Іван був дуже чуйним, щирим і надійним чоловіком. Ми мріяли разом побудувати будинок, мріяли про народження дитини. Чоловік дуже любив дітей, любив тварин, захоплювався риболовлею, був майстром з різьби по дереву. В нього були чудові вироби: скриньки, гітари. До речі, сам він грав на гітарі та дуже гарно співав.

Останній раз ми спілкувалися за годину до його загибелі. Тоді я вперше відчула в його голосі якусь роздратованість і тривогу.

Загинув Іван 7 листопада 2025 року під Покровськом, в селищі Свято-Спаське Донецької області.

Крім мене у чоловіка залишився син від першого шлюбу – Тимур, 2004 року народження, та старенький батько».