Народився в Ірпені.
44-річний Павло Золотарьов загинув 21 грудня 2023 року в селі Терни, що на Донеччині.

Навчався спочатку в середній школі № 3, потім — у загальноосвітній середній школі № 1. Після закінчення школи вступив до місцевого індустріального технікуму на спеціальність «Управління станками з програмним забезпеченням».
Мама Павла Ніна Федорівна розповідає: «У Павла було багато професій, він любив усе нове, любив заробляти й витрачати, був рухливим, допитливим. Останнє місце роботи в нього було в охоронній фірмі “Антитерор”.Тут він працював із задоволенням. Був одружений, батько сина і доньки».
Коли розпочалися воєнні події 24 лютого 2022 року, дружина Павла наполягала на виїзді з Ірпеня. Він же відмовився категорично: «Я захищатиму Ірпінь».
Дружина з дитиною виїхали, Павло залишився й активно включився в роботу з допомоги нашим людям: вивозив людей до Романівського мосту, допомагав переправлятися їм через міст і річку, допомагав ЗСУ. «Пам’ятаю, як одного дня приїхав пізно ввечері мокрий, ледве живий від холоду. Невдовзі піднялася температура, та наступного дня він все одно підвівся і знову вирушив до мосту, — продовжує Ніна Федорівна. — Нещодавно в церкві я зустріла малознайому жінку, вона підійшла до мене і дякувала за сина, який допоміг їй тоді, у лютому, виїхати з Ірпеня. Вона сказала, що в усі поминальні дні ставить свічку за мого Павла і замовляє панихиду. Мені було приємно, приємно і сумно, адже я втратила сина, його відібрала у мене війна».

Після деокупації Ірпеня Павло отримав повістку, відразу вирушив до військкомату, а через декілька днів уже поїхав на навчання, що проходили спочатку в Київській області, потім у Чернігові. Телефонував матері часто, говорив, що мріє стати гранатометником, навчався, отримав сертифікати з цієї військової професії, надсилав фото. Два тижні перебував на сумському напрямку.
У кінці жовтня 2023 року у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади був відправлений на Лиманський напрямок, воював у селі Терни, де точилися запеклі бої. «Телефонував мені звідти частенько, розповідав, у яких жахливих умовах вони там перебувають. Я висилала Павлу ковдри, термобілизну. Допомагали йому й наші ірпінці. Так, громадська волонтерська організація “Берегині Ірпеня” висилали йому все, що він просив. Він, звичайно, ділив це на всіх наших хлопчиків, які воювали разом із ним. Холод тоді стояв нестерпний», — додає мама Павла.
Там, у цьому селі, про яке раніше жінка й гадки не мала, на «нулі» за п’ять днів до свого дня народження — 21 грудня, загинув її син.
Похований Золотарьов Павло Григорович в Ірпені на Алеї пам’яті захисників України.
Нагороджений відзнакою Ірпінської міської ради Почесний громадянин міста Ірпінь (посмертно).